Балеарські пращники — широко відомі в античності наймані легкі піхотинці, професійно володіли пращею . Навіть їх назва, на думку Діодора Сицилійського, походить від грецького дієслова βάλλειν (кидати).
Балеарські пращники отримали широку популярність, служачи в якості найманців або союзників в арміях Карфагена, а потім і Риму.
Історія[]
Найдавніші рештки, знайдені на Майорці, сходять до 3500 до н.е. - Епохи неоліту.
Прибуття перших поселенців на острови відбулося в IV тисячолітті до н.е. Їх суспільний устрій і релігія вказують, що вони прибули з східній частині Середземного моря.
Озброєння[]
Спочатку праща служила зброєю захисту, поки людина не здогадалая використовувати її в полюванні. Іноді пращу носили оберненої навколо пояса.
Виготовлялася вона з пеньки, волоса, жив і тростини. Її довжина складала близько 90 см.
Снарядом був камінь або шматок свинцю. Камені повинні мати вагу 100 грамів. Пращник міг кидати їх з відстані до 100 метрів. Свинцеві снаряди виготовлялися в певній формі, яка збільшувала шкоди від попадання. Їх вага коливався між 45 і 90 грамами, що дозволяло отримувати більшу швидкість.
На відстані 150 метрів ці пращники двома-трьома ядрами вбивали бика. Хороший пращник на відстані до 1
Снаряди
00 кроків рідко давав промах по стоячій людині
Археологічні розкопки в римському поселенні Менорки - Sanitja, виявили підписані снаряди. На одному зі снарядів є абревіатура CAE, яка могла позначати римського консула - Квінта Цецилія Метелла Балеарского, підкорив Балеарські острови імперії в 123 до н.е..
Згідно творам Ганнібала Барки, що билися проти Риму Балеарські пращники, писали на свинцевих снарядах ім'я римського генерала, якого хотіли вбити. Це було їх забобонним обрядом.
Рекрутство[]
Навчання починалося з моменту народження. Спочатку навчали управляти пращею, постійно удосконалюючи цю навичку. Матері розміщували їжу на гілках дерев, спонукаючи дітей збивати їх пострілами з пращі .
Балеарські пращники були найманими солдатами, їхня оплата полягала насамперед з тих речей, яких не вистачало на островах: вино, масло або жінки. Діодор Сицилійський говорить, що : У них є три пращі, одна з яких знаходиться на голові, інша на талії і третя в руці; використовуючи цю зброю, вони здатні кидати великі снаряди, ніж інші пращники, і з такою силою, що здається, ніби снаряд був кинутий катапультою. Через це в атаках на міста вони здатні знищувати захисників, що знаходяться на стіна , а якщо говорити про битви у відкритому полі, то вони можуть зламати велике число щитів, шоломів і всі види кірас.
Значення в бою[]
Пращники билися завжди в першій лінії, відокремленої кількома метрами від піхоти. Їх функцією було руйнування ворожого захисту. Разом з лучниками вони кидали снаряди, які наносили серйозної шкоди, так як вони розламували будь який щит і захисне спорядження тієї епохи, і могли зламати оборонний лад ворога, що давало можливість проникнути до нього в тил.
Їх високі бойові якості зробили їх знаменитими на всьому Середземномор'ї. Вони брали участь як найманці в першій і другій пунічних війнах на боці карфагенян. Ці війни позначили суперництво між Карфагеном і Римом. Пращники Балеарських островів складалися під командуванням Гамількара Барки , його зятя Гасдрубала і сина Ганнібала.
Коли Рим вирішив захопити острови, Квінт Цецилії Метелл Балеарський наказав покрити свої судна шкірою, так як стрільба пращників могла їх потопити. Римські легіони завойовували острів два роки. Слідом за підпорядкуванням, пращники увійшли до складу допоміжних військ.
Балеарські пращники відрізнялися як точністю кидків, так і вагою снарядів. Вони використовували найважчі снаряди.
Галерея[]
Див. також