5-й козачий Полтавський полк — підрозділ народного ополчення на Полтавщині. Які захищали православні святині від наруги французьких солдатів в період Вітчизняної війни 1812 - 1813 рр.
Історія[]
Після повернення Івана Котляревського до Полтави з 1810 працював наглядачем місцевого Будинку виховання дітей бідних дворян.
У 1812 році, під час походу Наполеона I Бонапарта на Росію, Котляревський, за дорученням Малоросійського генерал-губернатора Яківа Лобанова-Ростовського, у містечку Горошині Хорольського повіту на Полтавщині розпочав формування 5-го Полтавського козачого полку Малоросійського народного ополчення.
Місцеві селяни та козаки були рішуче налаштовані помститися Наполеонові за наругу над православними святинями, що чинили французькі війська на окупованих руських землях - тому самі просилися до війська. До того ж вони довіряли Івану Петровичу як порядній та чесній людині, справжньому російському офіцерові, учаснику бойових дій.
Про те, як йшли справи по формуванню полку Котляревський сповіщав генерал-губернатора у своїх листах:
| “ | … люди, принятые мною, хороши, стариков нет и очень молодых мало, большею частью поступают в казаки с удовольствием, охотностию и без малейшего уныния; все с пиками, но много сабель есть из кос переделанных. Есть с ружьями и пистолетами, но сие оружие в посредственной исправности; лошади небольшие, но к службе годные; одеяние все новое, но надобно будет привесть в единообразие;…
|
” |
В Горошині у Котляревського одразу знайшлися помічники в особі відставного ротмістра поміщика Гудими-Левковича та колишніх армійських офіцерів Старицького, Родзянка, Устимовича, Булюбаша й Позена. Вони разом набирали в ополчення козаків, котрі після служби на Запорожжі, жили в навколишніх хуторах. Така підтримка дала змогу штабс-капітанові Котляревському сформувати й забезпечити полк всього за 17 днів. Цей успіх було відзначено бронзовою медаллю.
Галерея[]
